Михайло Ілліч Дука
Герой Радянського Союзу, генерал-майор збройних сил СРСР 27.09.1909-11.10.1976

Народився в с. Селище Козятинського району. В 1924 р. закінчив Білопільську семирічку. В1930 р.закінчив фабрично-заводське училище при Подольському механічному заводі Московської області,де працював ковалем.З1931по1937 рр. служить в армії. Потім призначається на профспілкову роботу головою завком у Брянського м’ясокомбінату.

Війна застала молодого юнака на навчанні в Вищій профспілковій школі у Москві. В перші дні війни Дука повертається в Брянськ і бере безпосередню участь в евакуації заводів, пізніше стає одним із активних організаторів партизанського загону брянських робітників.

20 серпня 1941 р. на чолі спеціальної групи партизанів за розпорядженням військової Ради Брянського фронту, він направляється у ворожий тил. З 7 жовтня загін з 67 бійців вийшов на завчасно підготовлену базу і розпочав партизанську діяльність проти окупантів. Після загибелі в грудні 1941 р. командира Брянського партизанського з’єднання Кравцова, він бере на себе керування загоном. Під керівництвом М.І. Дуки загін вже нараховував 250 бійців. Пізніше він призначається командуючим партизанською бригадою, яка бере ім’я загиблого командира. Протягом всього 1942 р. партизани вели криваві бої з фашистами. У період битви на Курській дузі, партизанська бригада ім. Кравцова, котрою командував М.І. Дука, отримала завдання – паралізувати ворожі комунікації, не дати дістатися ворожій техніці на фронт. Документи свідчать, що з цим завданням бригада справилась блискуче. Партизанами знищено 20 залізничних та 37 інших мостів, 3 склади з боєприпасами, 594 автомашини, 98 мотоциклів, 43 танки та понад 20 тисяч гітлерівців. Після з’єднання бригади Кравцова 17 вересня 1943 р. з діючими частинами Червоної Армії, М.І. Дуку рекомендують на посаду голови Брянської районної Ради депутатів. Бере активну участь у відбудові зруйнованого господарства. В 1944 р. після спеціального навчання його направляють в діючу армію спочатку заступником, а пізніше командиром 82 Гвардійської стрілецької дивізії І Білоруського фронту, з котрою він пройшов шлях до Берліна, брав участь в облозі Рейхстагу. На Параді Перемоги в Москві нашому земляку було доручено пронести по Червоній Площі ключ від полеглого Берліна.

У мирний час закінчив в 1948 р. курси при військовій Академії ім. Фрунзе. В 1954 р. вищі академічні курси при військовій академії Генштабу. Командував дивізією, корпусом, працював у вищих військових навчальних закладах, займав інші високі військові посади.

Був звільнений у запас 1972 р. за станом здоров’я у званні генерал-лейтенанта. Нагороджений орденом Леніна, чотирма орденами Червоного Прапора, орденом Суворова ІІ ступеня, Червоної Зірки, багатьма медалями, у тому числі і Польської держави. За сміливість, бойовий дух, умілі дії по керівництву партизанським рухом 1 вересня 1942 р. Дукі М.І. присвоєно звання Героя Радянського Союзу, а пізніше військовий чин – генерал-майор.

Помер М.І. Дука в Одесі. Похований у Брянську.

Література про М.І. Дуку:

Штурм Берлина. Воспоминания, письма, дневники участников боёв за Берлин.– М.: Воениздат, 1948.- С. 169 -171.

Люди легенди.- Політвидав, 1966. -Вип. 2. - С 48.

Сахневич Л. Ключ от Берлина // Жовт.зорі.-1968.-15 черв.

Сахневич Л. Вінничани на вулицях Берліна // Комсом.плем’я.-1969.-9 трав.

Дійшли до Берліна // Вінниц.правда.-1969.-4 груд.

Сахневич Л., Воронюк О. Сяйво золотих зірок. – Одеса:Маяк, 1970.- С. 92-95.

Діордієв Д. Шумів суворо Брянський ліс // Вінниччина.-1974.-5 лип.

Демченко І. Товариш генерал // Жовтн.зорі.-1980.-16 лют.

Демченко І. Партизан-генерал // Жовт.нзорі.-1981.- 9 трав.

Кулішева Т., Степовий Й. Він захищав Батьківщину // Жовт.зорі.- 1982.- 30 груд.

Мельничук М. Його називали «батя» // Жовтн.зорі.-1985.-18 квіт.

Андрєєв С.А. Совершённое ими бессмертно. – М.: Высш.шк., - 1986.- Кн. 2.- 511 с. Із змісту: біогр. та фото М.І. Дуки.- С.140.

Злотін О. Здійснене ними – безсмертне // Жовтн.зорі.-1987.-7 листоп.

Овеянные славой имена: Герои Советского Союза уроженцы Винниччины.– Одеса:Маяк, 1989.-С. 90-91.

Тихенький О. В пам’яті народній. – Вінниця, 1998.- С. 115.


Демченко І. Партизанський генерал // Вісн. Козятинщ.-2004.-14 лют.

Кiлькiсть переглядiв: 0

Коментарi

Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.