Козятинська міська бібліотека

Володимир Кирилович Карпеко
російський поет, заслужений працівник культури,
Лауреат премії ім. О. Фадєєва (1981),
член спілки письменників СРСР(1955).

18.02.1922 - 7.02.1993

Народився в м.Козятині в родині залізничника. В шкільні роки піддався загальному захопленню поетичним спробам пера.Водночас серйозно займався спортом,що на деякий час заставило залишити поетичний жанр. У 1939 р. після закінчення школи вступив до Ленінградського інституту залізничного транспорту. Які більшість юнаків призивного віку, наприкінці другого року навчання був призваний в армію. Потрапив на фронту розвідку.

Був декілька разів поранений і контужений. Перше поранення отримав під час блокади Ленінграда на Ладозі. Після одужання ще 3 роки війни – визвольні бої в Прибалтиці, переправа через Одер, зруйнована Німеччина і скорений Берлін.

За проявлений героїзм був нагороджений орденами: Вітчизняної війни 7 ступеня, Слави ІІІ ступеня, багатьма медалями.

Тягар військових спогадів був покладений на вірші в збірках «Лицом к огню» (1959), «Нашим Ярославнам» (1975), «Черта» (1984). Але професійним літератором наш земляк став не одразу. Після війни працював деякий час тренером і викладав фізкультуру, був вантажником, водієм, токарем, лаборантом Кримського філіалу Академії наук СРСР. Співробітничав з газетою «Кримський комсомолець». Друкувався в альманасі «Крим», журналі «Огонек», «Смена», «Советский моряк», «Советская Украина». В 1950 р. вийшла в світ перша книга «Широкая дорога», пізніше «Алексей Большаков», «Про мальчика Петю», «Ещё про это» (1954).

В 1953 р.за рекомендацієюкримського письменникаП. Павленка, майбутній поет вступає до літературного інститутуІм. М. Горького в Москві, а в 1957 р. його закінчує. Спілкування та навчання в цьому вузі розширило коло інтересів, а в його вірші ввійшла крім військової тематики, лірика, творча праця. Поет з задоволенням писав на замовлення пісні до кінофільмів тих часів – «Орлёнок», «Гори моя звезда», «Страницы былого», «Голубая стрела», «Обгоняющая ветер», «Ч.П.», «Хроника пикирующего бомбардировщика».

З 1955 р. член Спілки письменників СРСР. У 1981 р. став лауреатом премії ім. О. Фадєєва. Йому присвоєно звання Заслужений працівник культури Бурятії.

Проживаву Москві, підтримуючи зв’язок з земляками, серед яких Ярослав Ратушний, автор збірки «Теневое движение» (1991).

Основні твори В. К. Карпека:

От сердца к сердцу: Стихи и поэмы. – К.: Рад.письм.,1956.-148 с.

Лицом к огню. – К.: Худ.лит., 1959.-282 с.

Нашим Ярославнам. – М.: Сов.Россия, 1975.-256 с.

Черта: Стихи. – М.: Современник, 1984.-143 с.

Наследники гроз: стихи, поэмы. – М.: Вид, 1981.

Література про В.К. Карпека:

Лист поетові В. Карпеку // Літ.газета.-1960.-26 січ.

Сорокін В. Схвильовані рядки // Вінниц. правда.-1972.- 7 берез.

Дементьев В. Среди сложностей века // Лит.обозрение.-1982.- № 2.- С. 52-54.

Знаменні і пам’ятні дати Вінниччини у лютому 1997 року // Подолія. -1997.-1 лют.

Семчук Л. Дар нашої землі // Вісн.Козятинщ.-1997.-1 берез.

Семчук Л. Поезія і доля // Вісн.Козятинщ.-1999.-17 лип.

Видатні діячі краю // Вісн.Козятинщ.-2003.- 9 квіт.- С.3.