Козятинська міська бібліотека

Генріх Станіславович Кульчицький
заслужений архітектор України
02.12.1922

Народився в м. Козятині в родині слюсаря-залізничника. Був п’ятим в родині хлопчиком. Дитинство проходило, яку більшості малечі навеликій залізничній станції,серед рейок та дивовижних могутніх паротягів, пробігаючих мимохіть потягів.

За 2 роки до початку війни закінчив школу№ 2, де був кмітливим і розумним відмінником.

Любив малювати. Вступив без зайвих проблем до Київського інженерно-будівельного інституту.

Навчання перервала війна, і хлопець з іншими студентами рив окопи на околицях Києва. А далі – військкомат. Молодого бійця направляють до Полтави, де формували військові частини для Південно -Західного фронту. Під Каневом у 1941 р. отримав поранення, лікувався в Харківському шпиталі, котрий евакуювали до Казані. Одужавши, споруджує в числі будівельного батальйону цехи та заводи в м. Челябінську.

У 1943 р. після звільнення Києва продовжує навчання у вузі. Закінчивши у 1948 р. інститут, був направлений в Башкирію до будівельного тресту в м. Октябрськ. Через деякий час повернувся на Українуу Донецьку область в смт. Рубченково, де у співавторстві з відомим архітектором
Берберовим Л.Л., працюючи в облпроекті, розробили проект внутрішніх робіт місцевого палацу культури(1949-50 рр.)

У 1950 р. доля закинула в найулюбленіше місто молодості – Київ. Став до роботи в державних архітектурних майстернях. В тому ж році одружився. Створивши сім’ю, склалася і службова кар’єра. Розпочавши скромним працівником, пройшов всіма службовими сходинками і був призначений начальником архітектурного управління. В 1976 р. брав участь у співавторстві реконструкції першої черги площі Жовтневої революції (1976-1981 рр.), (з 1991 р. – Незалежності) , за що був нагороджений орденом Знак Пошани, а в 1985 р. – Державною премією СРСР та присвоєно звання Заслужений архітектор України.

За його проектами споруджено в м. Києві будинки на Кловському узвозі № 10 (1954-57 рр.), по вул. Дачній № 6 (1955 р.), Лесі Українки № 9 (1964 р.), Русанівський житловий масив (1961-74 рр.), готель «Славутич» (1971-72 рр.), перший мікрорайон житлового масиву «Оболонь» (1970-73 рр. у співавторстві).

У 1994 р. обраний почесним членом Української академії архітектури. З 1950 р. – заступник голови Київської державної експертизи архітектурних проектів. Є головним спеціалістом при службі держекспертизи в Києві.

Разом з дружиною виховав сина і доньку, має двох онуків. Любить майструвати на своїй дачній ділянці, захоплюється розведенням кактусів.

Література про Г.С. Кульчицького:

Кривко Я. Архітектор – земляк // Жовтн.зорі.-1974.-20 квіт.

Семчук Л.Заслужений архітектор // Вісн.Козятинщ.-1999.- 7 лип.

● ● ●

Словник художників України / Редкол. М.П. Бажан (відп. ред.) та ін. – К., 1973.-С. 125.

Кульчицький Генріх Станіславович // Митці України: Енцикл.довід. – К., 1992.-С. 342.

Кульчицький Генріх Станіславович // Мистецтво України: Біогр.довід./Упоряд.А.В.

Кудрицький,М.Г. Лобінський;За ред. А.В. Кудрицького. //Укр.енцикл.– К.:.-1997. - С.345.